Емоційне вигорання
Стан емоційного вигорання є досить поширеним, та нам буває складно його ідентифікувати вчасно. Він супроводжується відчуттям постійної втоми, браку енергії, психічним виснаженням. Хоча спершу ми відчуваємо купу сил і натхнення виконувати свою роботу, змотивовано беремося за робочий процес, та за якийсь час уся наша ментальна енергія спрямована на виконання робочих задач та розвиток кар’єри. Фокус уваги лише тут, стрес та втома накопичуються, і вже незадовго ми спостерігаємо як наша продуктивність спадає і ми вже не є такі ефективні. Якщо стрес продовжує тривати -з’являються ознаки емоційного вигорання. Робота перестає бути цікавою, з’являється байдужість і і песимізм, ми можемо відчувати себе некомпетентними і в безвиході. Якщо тут не відреагувати, то цей стан може стати хронічним. На цьому етапі в нас формується відчуття безпорадності і відстороненості. Мотивації до будь-якої дії зовсім немає і це може привести до депресії. Вчасно ідентифікувавши цей стан ми можемо самостійно допомогти собі: подбати про сон та гарне харчування, відпочити, взяти вихідні, побути на свіжому повітрі, знайти нове хобі, змінити фокус уваги. Та часом ми живемо у цьому надто довго і нам потрібна допомога спеціаліста, аби усвідомити чому ми опинились в цьому стані та як запобігти його появі у майбутньому.
Стан емоційного вигорання є досить поширеним, та нам буває складно його ідентифікувати вчасно. Він супроводжується відчуттям постійної втоми, браку енергії, психічним виснаженням. Хоча спершу ми відчуваємо купу сил і натхнення виконувати свою роботу, змотивовано беремося за робочий процес, та за якийсь час уся наша ментальна енергія спрямована на виконання робочих задач та розвиток кар’єри. Фокус уваги лише тут, стрес та втома накопичуються, і вже незадовго ми спостерігаємо як наша продуктивність спадає і ми вже не є такі ефективні. Якщо стрес продовжує тривати -з’являються ознаки емоційного вигорання. Робота перестає бути цікавою, з’являється байдужість і і песимізм, ми можемо відчувати себе некомпетентними і в безвиході. Якщо тут не відреагувати, то цей стан може стати хронічним. На цьому етапі в нас формується відчуття безпорадності і відстороненості. Мотивації до будь-якої дії зовсім немає і це може привести до депресії. Вчасно ідентифікувавши цей стан ми можемо самостійно допомогти собі: подбати про сон та гарне харчування, відпочити, взяти вихідні, побути на свіжому повітрі, знайти нове хобі, змінити фокус уваги. Та часом ми живемо у цьому надто довго і нам потрібна допомога спеціаліста, аби усвідомити чому ми опинились в цьому стані та як запобігти його появі у майбутньому.
